Лишаєподібні захворювання вульви є групою запально-дистрофічних станів різного патогенезу. Рецидивний характер симптомів та часто значна їх вираженість в інтимній ділянці суттєво впливають на якість життя жінок. До цієї групи дерматозів належать: плоский лишай, простий хронічний лишай та склерозуючий лишай. Їх об’єднує подібна клінічна картина у вигляді хронічних скарг з боку вульви, таких як:
- біль,
- свербіж,
- поколювання,
- печіння.
У випадку склерозуючого лишаю додатково виникають симптоми, що призводять до значних функціональних порушень і дискомфорту під час статевих контактів:
- рубцювання,
- звуження входу до піхви,
- зрощення крайньої плоті та голівки клітора,
- атрофія малих статевих губ.
Крім того, наслідком склерозуючого лишаю є ризик злоякісної трансформації у хронічно запалено змінених тканинах. Цей ризик оцінюється на рівні 2–6% і зростає з віком пацієнтки та тривалістю захворювання, що зумовлює необхідність довічного спостереження1.
Вважається, що склерозуючий лишай має автоімунну етіологію, оскільки у 74% пацієнток виявляють наявність характерних автоантитіл2. Крім того, у цих жінок часто спостерігаються інші автоімунні захворювання, наприклад тиреоїдит, який супроводжує 12–16% випадків3,4. Також може відігравати роль генетична схильність, про що свідчать випадки у монозиготних близнюків та підвищена частота захворювання серед родичів пацієнток5,6,7.
Основою лікування склерозуючого лишаю є місцева терапія кортикостероїдами. Метою лікування є насамперед ефективний контроль стійких симптомів і збереження функціональності тканин. Крім того, правильно проведена терапія знижує ризик розвитку злоякісної пухлини у віддаленому періоді спостереження8,9. До інших методів лікування склерозуючого лишаю належать фотодинамічна терапія та ультрафіолетова фототерапія, однак наразі немає даних, які б свідчили про перевагу цих методів над кортикостероїдною терапією, а також не доведено їх вплив на ризик розвитку злоякісної пухлини10.
Бібліографія:
1 Bleeker MC, Visser PJ, Overbeek LI, van Beurden M, Berkhof J. Lichen Sclerosus: Incidence and Risk of Vulvar Squamous Cell Carcinoma. Cancer Epidemiol Biomarkers Prev. 2016 Aug;25(8):1224-30. doi: 10.1158/1055-9965.EPI-16-0019. Epub 2016 Jun 2. PMID: 27257093.
2 Oyama N, Chan I, Neill SM, Hamada T, South AP, Wessagowit V, Wojnarowska F, D’Cruz D, Hughes GJ, Black MM, McGrath JA. Autoantibodies to extracellular matrix protein 1 in lichen sclerosus. Lancet. 2003 Jul 12;362(9378):118-23. doi: 10.1016/S0140-6736(03)13863-9. PMID: 12867112.
3 Krapf JM, Mitchell L, Holton MA, Goldstein AT. Vulvar Lichen Sclerosus: Current Perspectives. Int J Womens Health. 2020 Jan 15;12:11-20. doi: 10.2147/IJWH.S191200. PMID: 32021489; PMCID: PMC6970240.
4 Cooper SM, Ali I, Baldo M, Wojnarowska F. The association of lichen sclerosus and erosive lichen planus of the vulva with autoimmune disease: a case-control study. Arch Dermatol. 2008 Nov;144(11):1432-5. doi: 10.1001/archderm.144.11.1432. PMID: 19015417.
5 Nair PA. Vulvar Lichen Sclerosus et Atrophicus. J Midlife Health. 2017 Apr-Jun;8(2):55-62. doi: 10.4103/jmh.JMH_13_17. PMID: 28706405; PMCID: PMC5496281.
6 Doulaveri G, Armira K, Kouris A, Karypidis D, Potouridou I. Genital vulvar lichen sclerosus in monozygotic twin women: a case report and review of the literature. Case Rep Dermatol. 2013 Nov 7;5(3):321-5. doi: 10.1159/000356775. PMID: 24348381; PMCID: PMC3843921.
7 Lis-Święty A, Mierzwińska K, Wodok-Wieczorek K, Widuchowska M, Brzezińska-Wcisło L. Co-existence of lichen sclerosus and localized scleroderma in female monozygotic twins. J Pediatr Adolesc Gynecol. 2014 Dec;27(6):e133-6. doi: 10.1016/j.jpag.2013.11.010. Epub 2014 May 16. PMID: 24841519.
8 Lee A, Fischer G. Diagnosis and Treatment of Vulvar Lichen Sclerosus: An Update for Dermatologists. Am J Clin Dermatol. 2018 Oct;19(5):695-706. doi: 10.1007/s40257-018-0364-7. PMID: 29987650.
9 Lee A, Bradford J, Fischer G. Long-term Management of Adult Vulvar Lichen Sclerosus: A Prospective Cohort Study of 507 Women. JAMA Dermatol. 2015 Oct;151(10):1061-7. doi: 10.1001/jamadermatol.2015.0643. PMID: 26070005.
10 Swisher ED. Liszaj twardzinowy: dystrofia sromu z potencjałem zezłośliwienia. Ginekologia po Dyplomie. 2021 Nov; 6(23):68-74
